Дали мені покористуватися цифровою відеокамерою. І тут почалось… Про саму зйомку я мовчу, так, як ще не знімав. А про оцифровку знятого відео… Блін, аж голова болить. Перечитано багато, і ще більше перепробувано відомими методами «тика» і т.д. :) Зате тепер хоч трохи розуміюся в методах оцифроки, типами файлів, кодеках і іншій лабуді. Можу якісно оцифрувати (тут я маю на увазі перекинути в комп) зняте відео, розбити на сцени, добавити пару ефектів (наприклад перехід між сценами) і записати це все гарно в один стиснутий файл чи ДВД, чим я ці два вечори і «страдаю».

Незнаю яким чином, але попав я у розсилку цікавих речей від невідомого мені Олександра. Одним приколом просто не можу не поділитись. %)))

Вчера своего мужа наконец то уговорила люстру хрустальную купить, дорогууущую (полгода копили). Поехали в магазин, взяли люстру и на крыльях радости домой, по дороге прихватили коньячку - обмыть это дело.
Сели за стол, врезали по 50, потом повторили, ну и говорю, а давай Васек все-таки сегодня повесим, мужик разомлевший, то ли от коньяка, то ли от моего щастья согласился. Поставили стул, на него табуретку, взгромоздился мой на табуретку, а меня заставил ее придерживать. Стою щастливая наблюдаю как мой орел под потолком колдует, (а он почему-то в семейных трусняках был), перевожу взгляд ниже, и что я вижу – из этих симпатичных трусиков выкатилось яичко, ну я от умиления взяла и так легонечко дала щелбанчика. Мой "ГОРДЫЙ ОРЕЛ" как полетит с этой эстакады, вместе с люстрой, которая расколотилась вдребезги, вскакивает и с остатком люстры ко мне подскакивает. Думала убъет, а он говорит: -Б.. как током пи#д#нуло , прямо до яиц дошло, хорошо не насмерть!

Не знаю як так вийшло, але вчора вдалося поїхати покататися на лижах. Одразу скажу, що поїздка вдалася. Але все по порядку. З самого Нового року було бажання поїхати покататись, але весь час щось заважало, то снігу не було, то робота не дозволяла, то ще якась біда. А ще, як по «закону подлості», коли щось плануєш, то обов’язково не зможеш це зробити. От тому я і не планував поїхати, а просто вранці зібрався і поїхав. Вже по дорозі падав лапатий-лапатий сніг, ми розуміли, що погода «не лльотна», але нас вже ніщо не могло зупинити. Доїхали. Взяли на прокат все, що треба і пішли пробувати. Спочатку все було проти нас. Мокрий, ще не утоптаний сніг лип до лиж і ботів – неможливо було нормально кататись. Не довго мучаючись пішли і натерли лижи воском, перестав падати сніг і все пішло на лад. Покатались на славу, стомились, відпочили, ще півгодини покатались і додому. Народу було не міряно, тому підйомника не чекали і піднімали до половини гори пішкарусом. Тому і катались не так вже і багато і стомились швидко. Але для першого разу, навіть дуже всі задоволені поїздкою. Вибрані фото тут.

Летит сорока в лесу хвостом вперед. Летит она так, летит. Лиса увидела - обалдела: “Ты чё?”. А сорока: “Так ведь революция у нас!”. Ну, лиса в момент прониклась, на тропе развернулась - и себе хвостом вперед. Бежала-кренделяла, а навстречу хвосту заяц. Увидел такое удобное дело - и трахнул лису. Та отряхнулась и дальше задом вперед. А тут - волк. Ну и он этот подарок судьбы принял. Лиса прыть сбавила, но тем же макаром дальше попетляла. А тут - медведь. Ну, медведь, конечно, на изготовку, не промахнулся и в кайфе сильно помял. Полумертвая лиса, враскоряку бредущая задом, снова увидела сороку, бодро летящую задом, и говорит: “Че ж такое делается, одни страдания и на жопу приключения, а ты говорила: “Революция!”. “Ну, - отвечает сорока, - это ж у нас наверху революция, а вас внизу как имели, так и будут ебать!”.

Сабж. Ноу коментс...
Радості немає меж.
Сестричка вчора народила хлопця. 3,9 кг, 56 см. Богатир!

Це просто кайф, не передати ці відчуття коли їдеш по свіжому снігу. Не витримала душа, і по дорозі додому звернув в Боздошському парку на площадку, де тренуються починаючі водії. І почав „відриватись по повній”... Дві хвилини і в мене вже поворот на 180 вдавався як у профі. Хвилин 10 покружляв і далі додому довольний „як слон”. Не знаю хто мене порозуміє, словами відчуттів не передати. :)

Народ, сніг за вікном валить!!!
погнали всі на лижи, санки і т.д., короче в гори!

Позавчора (у вівторок) їздив у Львів. Поїздка вдалася.
Про дорогу. Дорога була сухою і чистою, відносно небагато було машин. Сніг був тільки в горах на перевалі, у Львівщині така ж сама погода як у нас. Дорога по Закарпаттю була оцінена спочатку на 5 з великим мінусом (по 5-ти бальній системі), а коли ми заїхали за перевал на сторону сусідньої області, то зрозуміли, що дорога у Закарпатті – просто ідеальна в порівнянні. За перевалом (в Нижніх воротах) був доволі великий відрізок дороги із великими ямами і вибоїнами. А далі можна знову було тиснути на газ, що ми, власне, і зробили.
Про мій БМВ. У Львів ми доїхали за три години. Я був задоволений і собою (як водієм) і машиною, яка себе просто «показала». Жодних натяків на якусь несправність чи ще щось. До речі, перед від’їздом я відкрив капот, щоб перевірити всі рідини. Відкрив кришку радіатора і був приємно здивований, що доливати нічого не потрібно. Як відкрив – так і закрив. :)
Про мету поїздки. Метою нашої поїздки було знайти людину, яка допомагає із імміграцією до Канади. (До речі, я Львова зовсім не знаю і вулицю, яку мені потрібно досить швидко знайшов на карті в Інтернеті. А саме на БігМірі. Рекомендую, як кажуть.) Знайшли ми потрібний будинок досить швидко. Зупинялися лише двічі: перший раз запитатись де ми знаходимось, другий – де знаходиться необхідна вулиця.
Наш прийом. Я був вражений, що людина, з котрою ми будемо мати справу – інвалід. А точніше, паралізовані всі кінцівки. Як вияснилось пізніше, це людина із дуже сильним характером (і не дивно, правда?) і дуже міцними зв’язками, розумна і у якої багато друзів. Після перегляду наших документів у мене виникло природне запитання: чи є в мене можливість виїхати і які в мене шанси? На яке я отримав хорошу відповідь: немає такої людини, яка б не могла емігрувати, а точніше, яку б ми не могли «оформити». Ще після розмови стало зрозуміло, що в нього багато друзів в самій Канаді і по всій Канаді. Розмова наша тривала досить довго. Я не розраховував на даку довгу бесіду. Дізнались все, що нас цікавило і почули багато цікавого про сам процес і життя в Канаді. Одним словом – це окрема розмова. Що робити і скільки коштує – знаємо. Тепер справа за нами.
Дорога додому. Після розмови ми відправились пообідати. Поїли добре (ціни такі ж як у нас у «Венеції». наприклад). Після обіду – одразу рушили додому, оскільки ми і так затримались. При всьому моєму бажанню встигнути вдосвіта доїхати до перевалу, щоб минути ям, ми так і не встигли. У дві-три ями я таки попав. Дорога додому здавалась довшою в два рази, хоч як з’ясувалося пізніше, доїхали ми за 3,5 години. Можливо тому, що це була дорога додому, а можливо тому, що ми були всі стомлені. Але поїздкою і її результатами всі задоволені.

Спершу поясню що це таке. Це «джентльменський набір» радіо клавіатури, оптичної радіо мишки і зарядного-приймача (в одному), який приєднується до одного УСБ-порту. Працюю на ній вже дні три-чотири. Спочатку дуже зрадів. Радіус дії просто вражає. Ніяких шнурів і все дуже стильне. Наступні плюси – це акумулятори і зарядне. В комплекті ідуть 6 «пальчикових» акумуляторів 1300 мА/год: 2 – в мишу, 2 – в клаву, 2 на зарядку в «резерв». Зарядне і приймач, як я вже писав, це один пристрій, що приєднується до УСБ порту. Стояти може будь-де (перевірено), у мене стоїть під столом, біля модему. Тобто комплектація – відмінна.
Тепер негативне. Перше негативне, але не серйозне, це відмінність розташування декотрих кнопок на новій клавіатурі від «старої» (Sven PowerOffice 7000). На третій день роботи звикаєш. І я вже знову шустро можу натискати Ctrl+Enter і т.д. Другий, знову не значний негативний фактор – важка миша. Два важких акумулятори даються в знаки і до того ж вона трохи менша за попередню мишку. Але і до того, можна звикнути. Тепер про саме сумне – це реакція пристроїв. В роботі з прикладними програма і вікнах – все в нормі (терпимо). А гратися – неможливо. Тест проводився в NFS Underground II і старих добрих Козаках. В першому випадку клавіатура відмовлялася виконувати комбінації клавіш, а в другому – миша нестерпно тормозила.
Висновки. Для офісу – це навіть дуже хороший і стильний набір. Для дому – теж хороша штука, якщо паралельно мати «просту» клаву з мишою (для ігор). Для дизайну – не раджу, не підходить.

Переглянув вчора фільм "Запах женщины" з Аль Пачіно в головній ролі (хороший фільм) і почув від нього фразу, з якою думаю погодиться більша частина мужиків: "Больше всего в жизни я люблю женщин, потом, уже где-то дальше, на втором месте - Ferrari". :)