По приїзду зразу не вірилось, що я вже тут. Що я вже не дома, не в Україні. Зустріли мене дуже тепло і був розпитий пузир якоїсь модної горілки. Я після першої чарки сп’янів і заплутувався язик… )))

Сходу купа нових речей, яким треба вчитися і звикати.

1. Черги і маршрути. Все продумано так (те, що тут взагалі все продумано ви будете тепер від мене постійно чути), що ти попадаєш тільки туди куди тобі треба попасти. Черги роблять зі спеціальних огорож в ширину на 2 людини і змійкою. В кінці черги – лінія, де ти чекаєш, коли хтось із персоналу не звільниться. Таким чином, біля касира, чи біля митника, чи ще когось, стоїть одна людина, а не 10 і ніхто не чує про що ти говориш. Зберігається спокій. Розумно? Ще б пак.

2.   Таксі, правила дорожнього руху, чаєві.  В Канаді всі їздять пристебнутими – і водій і пасажири. Якщо зупинять за те, що не пристібнуий – теж штрафують всіх + водію нараховують штрафні бали, а це вже дуже погано. І не важно де тебе штрафують – по всій країні одна база даних,  яка миттєво видає всю твою історію. Порушив декілька раз – заплати штраф і йди перездавай.  Таксистам, в ресторані, і будь-де де тебе обслуговують – прийнято давати чаєві.

3. Сортування сміття. Так всі знають про таке, але ж погодьтеся, що ви ніколи цього не робили. А тут це просто треба робити. Благо сміття поділяється тільки на два види – що можна пустити в переробку, а що ні.

4. Расизм. Не дай Бог нігера нігером назвати. Афроамериканці вони виявляється. Друзі кажуть, що насправді, нігери тупі і нічого не хочуть робити і вчитися не хочуть. Є, звичайно, серед них і розумні, але таких мало. Більшість нігерів на тому і «виїжджає», що звинувачують білих в расизмі. Насправді, в душі білі ненавидять чорних, а чорні – білих. Тому я одразу був попереджений на рахунок расизму.

5. Національності. Сказати, що тут якоїсь національності більше ніж іншої не можна. Тут багато всіх. І всі різні. Кажуть, що багато індусів – тому що попасти сюди вони набагато простіше ніж інші. Справа в тому, що Індія це теж колишня колонія Англії. Тому індусам відкрита зелена дорога в Англію, а звіти – і в Канаду. Багато китайців. От кого тут мало, так це корінних канадців. ))) Але в цьому є великий плюс – всі знають, як їм було коли вони сюди приїхали і допомагають один одному, намагаються порозумітись.

6. Одяг. Одяг в магазинах є, але ходять тут всі в чому попало. От вчора було досить холодно, зранку навіть сніг залітав і були припорошені машини. От вийшов я на зупинку автобусну закутаний і в шапці, і бачу – чувак в носках і шльопках/тапочках. А в аеропорту, коли прилетів, бачив канадців в шортах і футболках. Не знаю, може це пов’язано з багатонаціональністю населення Канади, але нормально (читати – «гарно» ) одягнену людину – ту не так вже й просто зустріти.

7. Транспорт. Транспортна система, та в принципі як і все тут, продумано просто шикарно. Я ще не їздив сам за рулем, і не був в машині зранку, але підозрюю, що пробок тут немає і в час пік. Тут вулиці всі практично йдуть паралельно. Місто поділено вулицями в клітинки – квартали. Орієнтуються відносно самих основних вулиць по сторонам світу. Загубитись – дуже важко.

Поки в мене немає свої машини, то повертаємось до транспорту, а точніше до громадського транспорту. Тут, в Торонто, всім громадським транспортом завідує одна компанія – це всі автобуси, тролейбуси, трамваї і… метро. Причому система побудована так, щоб ти за один «тоукен» (жетончик такий, як монетка) попав з любої точки «А» в точку «Б». Як це? А от так. Більшість автобусних маршрутів прокладені від якоїсь станції метро до іншої. От їдеш ти на автобусі, доїхав до метро – виходиш з автобуса прямо до станції метро, там сідаєш на метро (не платиш !, тобто автобуси під’їжджають до огороджених зупинок, що біля станцій метро так, що ти або можеш зайти в метро, або вийти надвір, але в такому випадку тобі треба буде ще раз кинути тоукен), вийшов на станції яка потрібна, можеш вийти надвір, або… або знову сісти безкоштовно в автобус який тебе довезе куди треба. Бувають і складніші маршрути, коли треба робити пересадку з одного маршруту на інший, тоді треба брати у водія трансфер – це такий папірець, як квиток, віддаєш його водію іншого маршруту, замість тоукена, і їдеш собі далі. Складно? Насправді ні, це просто пояснити складно, а насправді дуже класно працює. По маршруту автобуса дуже багато зупинок, але він не зупиняється якщо не має «запиту на зупинку» і нікого на зупинці. «Запит на зупинку» - це коли хтось натисне кнопку на поручнях або дьорне мотузку вздовж вікна – водію сигнал зупинитись на наступній зупинці. Про наступні зупинки повідомляє табло спереду під потолком автобуса і в голос вимовляється назва зупинки. Назви зупинок співпадають з назвами вулиць, на яких вони розташовані, якщо ж зупинок декілька, то називається і номер будинку біля якого знаходиться зупинка. Знову ж таки - дуже зручно. Зупинки всі котрі я бачив – зі скляних стінок. Дуже зручно ховатися в них від вітру і бачити що відбувається навкруги і тим самим не пропустити свій автобус.

Метро нормальне, досить чисте. Але теж в ньому торгують, як у Києві, але «точок» торгівлі 1-2 відсили. А не такий собі «Шанхай», як у Київському метро. Також метро Торонто не таке інформативне, як Київське – у Києві на кожній зупинці бачиш зупинки в кожному напрямку і в самих вагонах всюди можна знайти карту метро, а тут – зясь, нема. Да, говорять яка наступна зупинка і на самій станції є напис яка наступна зупинка, але хочеться побачити одразу весь маршрут, правильно?   

8. Ціни і податки. Всі питають про ціни, особливо ціни на харчі. Якщо відверто, я ще в них і сам не рублю. Хліб по 2 бакса, здається, бензин – 93 центи літр.  Друзі кажуть, що продукти зовсім не дорогі і, до речі, податок на них не сплачується. На всі інші товари податок досить суттєвий, їх два – федеральний GST і провінційний PST (http://en.wikipedia.org/wiki/Sales_taxes_in_Canada). В залежності від провінції (штату) податки різні – тому ціни і всі цінники на товарах вказані без цих податків. Це досить незручно. От бачиш ти щось за 100 баксів, а з податками воно коштує всі 118… Ну нічого, до того теж можна звикнути.

Скидки! Тут дуже класна система скидок. Ну по-перше, тут можна торгуватись навіть в магазині – правда я ще не бачив нікого, хто це робить. По друге, щочетверга з великих магазинів і супермаркетів приходять брошури з товарами, на яких акційна знижка. Знижки самі різні – деколи досягають 80% (!) відсотків. Таким чином тут все можна купити за супер-цінами, просто треба дочекатися на той товар, що хочете, знижки і все. Реклама рулить. Друзі так і роблять. Дивляться ці каталоги і вибирають, що вони куплять цього тижня.

Забув сказати, що всі чеки треба збирати і зберігати щонайменше 7 років. Ага. На початку нового року треба складати декларацію про доходи і витрати. Складно, звичайно, але в цьому є і свої плюси. Наприклад, якщо ви потратили більше ніж заробили, чи просто заробляєте мало, то держава поверне вам частину сплачених податків. До речі, один із самих страшних злочинів тут – це несплата податків.

Ще приємний нюанс – практично всі речі, якщо вони вам чимось не сподобались – можна повернути і вам зобов’язані повернути їх повну вартість. Термін повернення на різні речі – різний, коливається десь від місяця до трьох.

9. Комунікації. Мене, як компутерщика в першу чергу зацікавило яким чином тут влаштований зв’язок, телебачення, Інтернет. Як пояснили, є дві найбільші в Канаді компанії конкуренти – Bell і Rodgers. Перша – спеціалізується на передачі даних по телефонному кабелю, Rodgers – по коаксіалу. У моїх друзів – Роджерс. По всій квартирі – розетки (як для телевізійного кабеля). Причому вони всі запаралелені і в них можна тикнути любий девайс: чи то телефон, чи модем для Інтернету, чи телевізор – класно, правда?

Мобільний зв'язок ще для нас дорогий. Для мене точно. За вхідні дзвінки треба платити теж. Тому з мобілкою я не спішу. Я взяв з собою свій старенький телефон і він Працює! Знову ж таки – Роджерс. Правда тут нові стандарти – CDMA, але GSM ще є в повітрі, правда на частоті 1800. Тому можете присилати СМС – вхідні для мене безкоштовні. :) А сам дзвінок дорогий – 12-13 грн./хв., і не важливо хто телефонує: я чи мені (це роумінг МТС).

Взагалі телекомунікації тут набагато продвинутіші ніж в Україні. Зовсім інші швидкості передачі даних і ціни. Тут вже дивляться телевізор через Інтернет…

10. Енергоресурси. Ще як їхав сюди, знав, що Канада енергонезалежна країна. Знав, що в неї є практично всі свої корисні копалини. От тепер спостерігаю, що і як. Як я казав, бензин по 93 центи за літр, причому це напевно єдиний товар, на який ціна може змінюватись – поки що падає. Опалення у будинку централізоване, тому не знаю чим топлять у котельні, чи у котлі  у підвалі. Газової плити тут немає, все на електриці. Але я бачив газові редуктори біля будиночків, значить все-таки, газ природній є. Також бачив лічильники на воду, але тільки у приватних будиночках. Друзі, у яких я зараз живу – за воду не платять, кажуть, що вода тут досить дешева, тому включена у рентну плату. Окремо вони платять тільки за електроенергію, телефон і Інтернет.

11. Будинки. Є райони, де є висотки, великі такі будинки і це в більшості офіси компаній. Більшість населення живе у приватних будинках. Причому вони такі гарні, що я був просто в екстазі, коли побачив. Чесно. Такі, як у фільмах американських. Ну дуже вони мені подобаються. Дуже. З вигляду вони зроблені з цегли, а насправді, як мені розповіли – це муляж. Насправді вони зроблені з дерева, гарно утеплені і ззовні чимось оббивають схожим на цеглу. Все одно – дуже гарні, маленькі і затишні. Ззаду будинку гараж і дворик. Гараж ще може бути збоку. От ззаду будинку – можеш робити, що заманеться, по ідеї, головне, щоб на тебе не пожалілись сусіди, а от спереду – має бути завжди прибрано і за деревами спереду будинку треба слідкувати. Кожне дерево стоїть на обліку і не дай Бог його спиляти. ) Ага, тому йдеш по вулиці і все таке гарне і прибране. Листя теж треба прибирати. Сам бачив. Стоять мішки спеціальні, їде машина і їх збирає – ніхто тут листя не палить. Також спереду будинку має бути прибраний сніг, знову ж таки, не дай Бог хтось навернеться – жопа тобі – засудять заштрафують і т.д. Казали, що навіть зимою, тут сухі всі дороги прибрані від снігу.

Взагалі тут дуже чисто. Я дивувався, як це так, що всі машини їздить чисті. Справа в тому, що тут немає їм від чого бути грязними, тут немає болота, немає калюж, немає грязі взагалі! Уявіть собі, що навіть травичка тут на газонах якогось яскравішого кольору ніж у нас. Насичений такий зелений колір. І вся пострижена. Ще не бачив не постриженої травички… Дуже гарно.  Всюди дерева, місто насправді зеленіше ніж Ужгород. А ще бачив зранку машину, яка пилососила вулицю, уявляєте?

12. Тварини. Казали мені, що тут тварин багато. Ну як би ви повірили, як у багатомільйонному місті, де купа народу і багатоповерхівок є тварини? Але ж є!  От сьогодні виходжу з під’їзду – дві білки копошаться. Настрій який думаєте після цього? Отож бо й воно. Білок тут просто неміряно. Друзі кажуть, що поближче до озера Онтаріо – ще багато чайок гусей і качок. Уявляєте? Один нюанс – тварин чіпати немож. Карається більше, ніж ти людину би образив. Розповідали друзі про історію, що гусак відганяв одного чоловіка (від гнізда скоріш за все) і почав на нього нападати… Той пожалівся комусь (чи офіцеру, чи ще комусь) – відповідь: - не чіпай гуся. ))) Все ж таки здорово. Я сфоткав вже білок, покажу потім.

13. Продукти. Що тут сказати – є все. Я сьогодні ходив у супермаркет (тут один супермаркет, як наших декілька + всередині ще купа фірм тримають свої магазинчики). Так от, морква яка захочеш, є почищена вже гарно у вакуумних пакетиках, є як з городу ще з зеленню, а є генномодифікована, більша за картошку… Вибирай, яка подобається. Взагалі є все, що тут казати. Думаю можна приготувати блюдо любої національності.

14. Вода. Хочеться дуже вернути увагу на те, яка чиста вода. От не лишає вона після себе ніякого «нальоту» навіть на блискучих кранах. Миєш руки, чи ще щось – бризки полюбе попадають на кран, висихають і сліду не залишається! Та що там бризки. Я спостерігаю за накипом у чайнику… Сам вже кип’ятив воду десь шість разів, чайник ще не мився і, увага… накипу немає зовсім!

Я ще багато чого не написав. Дуже багато вражень, дуже багато приємних дрібниць, на які спочатку звертаєш увагу, а потім забуваєш, бо вже звик, бо тут це нормально, бо так має бути…

Буду закінчувати, пора спати, а всіх вражень і не опишеш. Головне одне – в мене почуття, що я не помилився і це саме те місце, та країна де я хотів, мріяв і хочу жити.