Вчора ходив дивитись як тут перуть. На першому поверсі є спеціальна кімната (забув як називається) там дві пральні машинки-автомати (але великі) і 4 сушилки (схоже теж на пральну машинку). За все треба платити. В машинку вставляється СмартКарта (щось схоже на картку для наших телефонів, що на вулицях) вибираєш режим прання і в тебе з картки зняли 2 бакса. Потім приходиш через півгодинки і переставляєш у сушилу все. Туди теж суєш цю картку і з тебе ще бакс з центами знімають. Приходиш ще через півгодинки (чи скільки там) і все – забирай суху білизну чи речі. Саму СмартКартку можна тут же поповнити через кредитку.
Потім ще напишу про картки. Тут у всіх декілька рахунків відкрито, дебетовий, кредитний, накопичувальний, і ще декілька. Взагалі всі носяться не з грошима в гаманці, а з різними пластиковими картками.
Ще незвична їхні ввічливість і «пардонність», всі вибачаються, перепрошують, АЛЕ намагаються і допомагають один одному.
До часу вже звик. Ще не дуже звик до мови, практично все розумію, що мені кажуть чи говорять поруч, а як самому щось сказати – впадаю в ступор… Це мене дуже хвилює. Тим більше, що сьогодні співбесіда на роботу.
04 листопада 2008 | 00:00