Рік як в Канаді. Підведу декотрі підсумки.
Бюджет. Ставив собі за мету за рік заробити і відкласти хоча б стільки з якою сумою приїхав – не вдалося. Різниця невелика, звичайно, але всеодно, мета не досягнута, план зірваний і взагалі – виговор і на публічний суд... 
Хоча з іншої сторони медалі, у мене у валсності машина, техніки не мало (новий цифровик, навігатор, монітор, вінчестер і ще купа всього що не памятаю), дещо з мебелі, і на кухні не порожньо. Якщо це все врахувати, відняти щомісячну орендну плату, страховки, звязок, пальне, інтернет, спортзал, витрати на їжу, одяг, послуги і т.д. то я все-одно в плюсі. Так що не все так погано. Але заспокоюватись не варто... 
Мова. З мовою все погано. Хоч і працюю в середовищі, де англійска мова рідна для працівників – мені вона все одно не йде. Загальні речення, фрази і все. Все ще дуже важко висловити свою думку. Мовчу про вимову. Всі радять найкращий варіант – найти собі подружку. Але цей варіант мені не підходить. Не знаю що і робити. Є вечірні школи, може подамся туди, не знаю. У мене часу зовнім ні на що не зосталось.
Досягнення. Не так вже і багато. Головна – найшов досить швидко роботу і по професії. Не мінімальна зарплата, можу повністю себе забезпечити. Навчився багато (сам). І що головне – тепер у мене є канадський досвід роботи. Підучити мову і можна шукати роботу з достойнішою зарплатою.
Негативне. Мало тут писав про негативне, але не тому що його нема. Воно є. Намагаюсь не запам’ятовувати поганого. Один із загальних негативів: Канада – фемістська держава, ще й узаконеними одностатевими шлюбами. Багато емігрантів прибули у статусі біженців – це впливає на загальну освідченість населення. Ще більше приїздять без елементарного знання мови, як результат – люди з вищою освітою працюють хоч ким і хоч де, аби заробити хоч копійку. До речі, вища освіта тут посто дуже дорога і що ще гірше, в більшості випадків вона не впливає при прийнятті на роботу. Точніше вона впливає на зарплату, звичайно і т.д., але якщо з мовою погано і у вас вища освіта – краще навіть цього не говорити. Пояснення просте – посада і зарплата має відповідати вашій освіті, навіть якщо ви і готові працювати за менші гроші, роботодавця можуть звинуватити у відмиванні грошей, йому просто не повірить уряд, що ви з такою освітою готові працювати за такі копійки. З іншого боку, якщо у вас з мовою погано, то ви не зможете працювати на тій посаді. А якщо немає канадського досвіду роботи, і кажете що у вас вища освіта і проситесь на просту роботу – можна навіть і не пробувати. Майже замкнуте коло. Але його можна розірвати – влаштуватись на просту роботу не вказуючи свою освіту, здобути досвід (будь якої професії, але бажано звичайно профільної), підучити мову і вперед в пошуках нормального місця роботи.
Ще деколи просто дратує канадський розвинений соціалізм – просто глобальна уровняловка. Багатим бути дуже важко – чим більше заробляєш, тим більше відбирає держава і твої гроші йдуть деколи просто на нікому непотрібні речі, соціальні програми і т.д. Я не кажу що все погано – не мені судити, якщо навкруги чисто і так далі, і я тим задоволений і мені подобається тут жити, але декотрі речі – очевидно марна трата грошей. Але не я будував систему – не мені її і міняти. Ще погано з пенсійним фондом, не відкладатимеш сам собі на пенсію, будеш копійки отримувати.
Ще зрозумів, що я страшенно не люблю кухню і душе шкода часу просто убитого на приготування їжї і миття посуду.
Досить про погане.
Позитивне. Зовсім не розчарований і ніскільки не жалію що емігрував. Мені тут подобається. Ще б заробити на будиночок десь трохи на північ, а може і в Альберту махнути, створити нормальну сім’ю... Ну це вже плани на недалеке майбутнє. А так, в принципі про все інше я писав протягом року. Так що з мене досить.
Друзі. Нових друзів так і не нажив. «Старі» все менше пишуть, що дуже шкода. Зате з’являються нові знайомі, на роботі, в спортзалі, походах... Можливо вони і стануть друзями.
Ну от практично і все. Ще багато хтів написать, але вже нич не памятаю. До отримання громадянства залишилось 2 роки. Працюєм далі, у мене ще стільки мрій... 
Как грится, если что-то не получилось, значит, не очень хотел, не так сильно стремился. Иначе бы обязательно. Однако, ты для меня самый яркий пример: поставил цель - добился. Не потому, что я слабая. Потому что ты - сильный, трудолюбивый, настойчивый и решительный. Удачи тебе во всем! Знаю, что все будет хорошо. Ты же умничка!
Ты все равно молодчина и все у тебя получится.... а мы тебя все тут помним.... ты бы мне хоть мыло свое скинул... а то я от сети теперь далекая :)))) Держись... ты все получишь :)))
да-да,ты все получишь,а если догонят - то даже больше
А вообще, у меня балланс первого года вообще был ужасным,как я понял,когда закончился 2-ой год.буквально на каждом шагу был "кинут",зарплата - так вообще смех.Но зато я приобрел опыт,профессиональный и что еще важнее - жизненный,его ни в какую сумму не оценишь и дороже его - только здоровье.
так что,Шаман - все пучком и хвост пистолетом,желательно Береттой - Золтан подтвердит
Кстати...есть "Идея"
Ja dumaju ty menya ponyal kak nikto drugoj.
Spasibo.
Ideju na mylo! V smysle pochtoj na gmail!
та нема за шо,если не я - то кто
про идею долго писать
и лень
П.С. Завтра,сейчас я баиньки.
ты смотри не напейся там сильно,отмечавши и не говори,что нечем,я знаю что есть
Шаман, соглашусь с Жекой: (сипло) "Усё пучком".
Ты живешь, работаешь, здоров, функционируешь как независимый и самостоятельный организм, развиваешься как личность, растёшь как человек в целом. Это Мегапозитив!!!
Жизнь не является стратегической "гонкой вооружений", тобишь те материальные блага которыми располагаешь.
Духовная сторона, опыт, профессионализм - это то, что стоит гораздо больше... И часто именно этот "багаж" приводит к быстрому "вооружению" по самое нихочу. (Правда, тогда оно уже ни кстати )
Выше шла речь про 1-й год... Чувак у меня уже 30-й, и чё?...
P.S. Друзья меньше пишут (звонят) не из-за того, что забывают. Вгружают и свои проблемы, и из опыта скажу:не реально много общаться (не очно) с человеком не переживая (от жить) с ним регулярно те или иные жизненные ситуации.
Я уверен, друзья тебя помнят и вспоминают при общении с другими социумами.
Рассмешу, сёдня встретил Саныча.
-Дарова Саныч!
-Привет-привет! (в характерной санычовской манере)
-Давно не видел, рад встрече, как дела?
-Всё путём, ты де, как, чё...? (100 в одном...)
-Я, вот, дочку жду, месяца так через 4.
-А откуда знаешь, что дочка? А к генетику ходил? А когда "творил" пьяный был или накуренный?
Тут меня порвало
Спасибо!
>Чувак у меня уже 30-й, и чё?..
Что значит и че? У тебя семья, жена любимая, дочку ждешь (!), живешь независимо, есть работа и т.д. Это разве мало? Чего еще надо?
Я к тому что сменить государство,место проживания/общество это далеко не конечная цель... Понимаешь что я хочу сказать? У тебя пока побольше достижений чем у меня. Так что не говори так.
На счет Саныча, извини, перечитал несколько раз, не понял чего тебя порвало? Ты с него смеялся? Или вообще с чего? Я не хочу никого обижать, но к Санычу у меня никогда уважения особого не было. А с этого разговора так вообще он себя показал кто есть. Надо было ответить что не все так делают детей как он, есть и другие варианты...
За год - очень даже немало, чего же :)
Кто-то приезжает с багажом знаний, кто-то с багажом денег :) , кто-то с семьей и багажом детских вещей :) У каждого своя ситуация; но - глядя на опыт окружающих - могу сказать одно: похоже, что не было допущено кардинальных ошибок (опустить руки из-за языка, идти переучиваться на что угодно, лишь бы начать с начала и т.п.), а это уже много.
Предлагаю как-нибудь на выходных встретиться за чашкой пива :)
Привет, Шаман! Вот вышел на твою страничку, и решил оставить коментарий... Насчет твоего достижения за год:
1. А ведь никто не говорит, что в жизни легко. Проблемы есть везде, куда ни посмотри. Что в Канаде, что в Украине... Просто не нужно отчаиваться, опускать руки, зная твой характер, я бы сказал так: иди к той цели что поставил для себя. Стоит только раз опустить руки, начать плыть по "течению", и может начать все рушиться. Будь оптимистом. Ты с одной стороны, как я тебя знаю, упрямый человек, для достижения своей цели - так что прорвешься.
2. Насчет друзей... Тебя никто не забывает, а вот в сети мог бы и чаще появляться в сети, если позволяет время, было бы класно.
3. Пока нет семьи, сколачивай состояние, и все утрясется само собой.
P/S/ Я за тебя рад и как говорят, "нулевой результат", тоже результат. Не все сразу получается, но я за тебя "держу кулаки" ;-)