Наслухавшись звідусіль і від шефа про фільм, вирішив піти глянути на останній шедевр американського кінематографу. Прийшов за півгодини до показу а черга була вже з метрів 45. В зал нікого не пускали. Чому? – Без поняття. Зайняв чергу, купив попкорн і колу, як більшість пендосів. Пустили в зал. Зал маленький, екран здоровенний, на вході видали 3D окуляри. Так як прийшов пізнувато, як виявилось, нормального місця не зосталось. Сів зкраю. Пішла реклама технології IMAX 3D Experience®… Як сказано в рекламному ролику, IMAX це круто по-перше тому що це канадська технологія, а вже потім тому що вона така крута (типу пишайтесь Кличком, тому що він українець, а вже потім тому що він чемпіон)... Реклама не вразила в загальному. Декілька цікавих фактів, але коли не бачиш – даром. І почався фільм. У мене челюсті відвисли по картинці і по якості звуку з перших кадрів. І так я прилип до стільця. Сам фільм і сюжет – типовий Голівуд, практично кожен наступний крок і навіть більше я знав що буде наперед. Але враження від картинки і звуку просто не передати словами… Особливо враження польоту, природи, рухів у просторі, деколи мозок сприймав дуже реалістично. Ще не зовсім ідеально, звичайно, точка з якої дивишся фільм – все ще камера на відстані може метр від об’єкту. Також вже намагаються зацепити і боковий зір. Щоб сприймати правильно звук – щонайменше треба сидіти по середині ряду. Не дивлячись на всі недоліки, що вдалося знайти – те що побачив – однозначно найкращий перегляд за все моє життя. Відчуття сприйняття середовища фільму – шикарні. Якби ще не маленькі пендоси які бігали в туалет і їх батьки що хрустіли чіпси і попкорн, думаю проникнутись можна було б ще більше. Зрозуміло, що тепер в кінотеатр на перегляд фільмів тільки в якості IMAX 3D.