Сьогодні зрозумів/відчув як я скучив за містом. :) Переживав за машинку, але все пучком, їздить. Був "прикол" вранці - загнав на мийку, а вона на виїзді заглохла. Я заводити - ну ні в яку. Я толкати - та фіг там ту дуру штовхнути, навіть не поворохнулася, ні на міліметр. Знову заводити - даром. Ззаду вже наступну машину аккуратно так штовхає мийка. Три метри, два... Ну все, думаю, хана мені. Ще і страховку не встиг активувати, на скільки ж я попав? Хоч машина ззаду - консервна банка, Хонда якась, але все-одно клопоту не оберешся... Штовхаю - даром. На стартері машину теж не здвину - коробка ж автомат. А на передачі навіть і не думає крутити мотором. Сідаю ще раз і завелась практично коли до машини ззаду зоставалось пару сантиметрів. Рванув з місця... Пронесло. Трохи руки трусились, адреналінчику додалось в крові. І що, далі машинка працювала так, якби нічого і не було... Не знаю з чим це пов’язано. Майже десь волога попала. Але як? Не важливо. Важливо, що тепер працює нормально.

Я про місто і людей. Хоч знайомих тут і немає практично, але люди якісь привітніші, дякують, посміхаються, вибачаються... У місті весна, як і в Ужгороді. Все зеленіє. Таким насичено зеленим кольором. Бачив сакуру сьогодні! Не сфоткав, бо по-перше треба було спинитися, а по-друге, тут не можна просто так фоткати подвір’я яке є чиєюсь власністю.
Ще багато пришло пошти. З цікавого - лейбла на ключі. Key-tag. Класна штука. Треба поцепити на ключі і якщо загубиш, то тому хно знайшов потрібно просто зателефонувати по вказаному номеру, або просто кинути в любу поштову скриньку і ключі прийдуть до власника. На лейблі-брєлку просто номер. У фірми до того номеру у базі даних є адреса власника. Звичайно інфа про адресу конфіденційна. Здорово? І це все безкоштовно.

Лади, досить на сьогодні. Вже пів на 12-ту - спати хочу страшне. Треба звикати до часового поясу знову.