Отримав ключі! :) В кімнаті навіть дуже світло вдень. Я трохи заспокоївся, що це все ж таки хороший вибір. Підключили і Інтернет, швидкісний від Роджерса (7 Мб), попросили тільки фільми не качати… ))) Сказали, що можу заселятися хоч сьогодні. Але ще немає ліжка, холодильника і плити (будуть 14-го) тому не спішу – ще погостюю. Холодильник і плиту купили власники. А я сьогодні купив матрац, чехол на нього і бокс під нього. :) Правда його підвезуть тільки числа 25-го тому камради сказали що позичать на час ліжко на якому я сплю зара. :)
 

Переселення планую на суботу 17-го. Шукаю дешеві супермаркети недалеко від дому і від роботи. І Зал. Зал знайшов вже. Не знаю як буду ходити в нього – шеф повернувся з Монреаля «убитий» але ентузіазм в нього ще той. Задача: до кінця місяця опублікувати зовнішню частину сайту…  В принципі встигаєм. Але якщо так буде пресувати, то після роботи мені вже нич не охота робити – тим більше залізо тягати…
 

Привіт. Видалася вільна годинка для чергового мемуара. :)

 Як відсвяткували Новий рік. Вихідних було 4 дні: 1, 2 + субота, неділя. Ввечері сіли за стіл, не в 12 ночі, звичайно. Ближче до нашого нового року :). Ми були голодні і зі столу вже дуже смачно пахло. Не втрималися і пішли святкувати. Я випив трохи вина. Було і Олів’є.  Всього вже не пам’ятаю. Зустрічали дома і нікуди не пішли. Ми і не збиралися, але як прийшла 12 година мені дуже закортіло кудись піти. Справа в тому, що ми дивилися тікання годинника в прямій трансляції з  Times Square у New York, само собою такий настрій не міг не передатися

 
Потім ще послухав музичку. Виявилося, що в новорічну ніч дев’ятигодинний сет «крутив» Tiësto в тому ж таки Нью Йорку.

 
Ще більше захотілось кудись піти. Так просидів не пам’ятаю до якої години ранку і пішов спати. Так що канадський Новий рік я зустрів в Інтернеті. )))

Ну а з першого числа взявся за пошуки квартири. Точніше місця проживання, апартаментів! ))) Непроста ця задача, скажу вам. У мене всі вихідні на це пішли. Сотні об’яв передивитися, відфільтрувати, відкинути, записати декілька, передзвонити, домовитися про зустріч, подивитися відмовитися, розчаруватися, а завтра – все з початку. В суботу 3-го числа я прокинувся зі страшенною головною біллю. В мене вже давно так голова не боліла, як в той день. Перепробував все. Лежав трохи, випив міцного чаю щоб тиск піднявся – ше гірше стало. Не знав куди себе дівати, як сісти і що робити, щоб та біль хоч трохи притупилася. В такі моменти розумієш, що без нормального самопочуття – нічого тобі не треба, головне – це здоров’я. Але це не зупинило нас з Золтаном піти і дивитися чергові квартири. По дорозі зашли в фармацевтичний магазин, шукали щось на наш аспірин схоже. Найшли – 17-20 баксів. Я відмовився, краще нехай голова сама пройде ніж глотати незрозуміло яку хімію пендосів. Ввечері пришли і я випив меленьке пиво – Стеллу. Хочете вірте, хочете ні, а головний біль який так довго мучив – як рукою зняло. В мене аж настрій піднявся. І в неділю я вже був на ногах як «огурчик»!

Погода в ці дні сама різна. Міняється кожен день. То сніг валить, то вітер страшенний, то дощ, то мороз і знову сніг. Але зима гарна. Дуже оперативно прибирають тут дороги і парковки. І солі не жаліють. Сиплють і сиплють. Хімічна вона якась - асфальт навіть роз’їдає… ))))  Жартую, але дорога біла не від снігу, а від солі.

Машинка (тху-тьху-тьху, тричі по столу дерев’яному) поводить себе дуже гарно. Задоволений. Єдиний мінус – жре бензину, як би його ніколи не бачила. Ціни на бензин скачуть кожен день в межах 20 центів. Був уже навіть по 75 центів чи по 65 (!) а тепер знову подорожчав 76-79 центів. Ну а я самий дорогий все одно продовжу купувати – звичка з України зосталась. ))) Кілометри клацають…

6-го здав на права! G2 поки-що отримав і записався одразу на G. Приїжджаю значить на 3 РМ кажу, що я тут і йду в машину молитися, щоб тільки не те вузькооке опудало приймало. Приїжджати треба за півгодини, тому часу перенервувати було досить. Так от, вже підходить час, що і до мене мають підійти і бачу під’їжджає машина, а в ній – вона(воно)! Зупинилися і вона тарить водія. Ну думаю, не здав, попав пацан. Так і є! Вона йому хвилини 4 пояснювала, що він не водій і що йому рано ще за руль сідати, а чувак сидів в шоці… Я себе згадав і думаю, не дай Бог наступним буду я. Скажу, що погано себе почуваю – здам наступного разу… ))) Але нічого, пронесло, воно пішло у  іншу машину – ще комусь не повезло. А до мене підійшов нормальний мужик, поздоровався за руку (це тут рідкість, рукостискання тут при вітанні не принята – це мені теж було дуже незвично), заспокоїв, сказав, що провокувати не буде, просто їхати туди куди він скаже і все. Поїхали. Дуже чітко говорив куди повернути і двічі. Я, чесно кажучи, переживав дуже. В самому кінці допустив одну помилку – на перехресті зайняв неправильну лінію. Як доїжджали він запитав чи я ще дихаю… ))) Трохи розрядив обстановку. Попросив запаркуватись між двома машинами задом. Заїхав без проблем. Він мене привітав із здачею і побажав безпечно їздити. Ітого одна помилка і права в кишені. Тепер ще G здати і я повноцінний водій. В принципі я можу їздити і на G2. Воно дає обмеження у вмісті алкоголю в крові під час керування і з 12 ночі до 5 ранку – хайвеї для мене закриті. З іншої сторони це вже для мене принципово отримати ті права. І сподіваюсь, що страховка менша буде. Час покаже. Їжджу уже спокійно, на тих самих хайвеях. На роботу їду вже на автопілоті, думаю про щось своє і не напрягаюсть. До речі, вміння нагло вклинюватись з України тут ще й як пригодилось, тут без цього важко. Але решта – ні-ні. Не мож нарушати. Всюди камери. Практично через один світлофор. Все фіксується, все автоматично в конвертик роздруківка і поштою штраф. Нарушай і плати, доки права не заберуть. Тому порядок. Права отримати не просто, а загубити з тяжкими наслідками – раз плюнути. Так що на святий вечір я отримав в подарунок права.    

На десяту вечора поїхали ми в церкву. Українська. Не пам’ятаю назви, якщо чесно. Невелика, але гарна. Архітектура, точно не нашої церкви, але щось все-таки наближено. Дуже приємна атмосфера. Тихо і спокійно. Старовинних ікон мало. На стінах – святі. Все в теплих пастельних тонах. Я звернув увагу, що чорного кольору практично не було, художник намагався все передати відтінками і в нього непогано вишло. Це вітражів багато і ламп. Дуже хороша акустика. Я поставив свічку. Помолилися. Послухали службу. Все українською мовою. Багато вірян були у вишиванках. Потім заспівали декілька колядок і розійшлись. Вийшли, а на вулиці вже купа снігу – заметіль. Пришли додому пів першої ночі і спати – зранку ж на роботу.

Вчора пришла моя Visa – кредитна картка. Мар’яна привітала – тепер я справжній канадець. Можу будувати свою кредитну історію і тим самим заробляти довіру на великий кредит. Скажу одразу, що кредитку тут теж не так просто дають новоприбулим. І неважливо скільки ти грошей з собою привіз чи поклав на рахунок в банку. Вважається, що як поклав, так завтра можеш і зняти і прострати. Тобто, щоб отримати кредитку треба мати джерело прибутку, тобто роботу. Я ходив у банк і показав свою трудову угоду і мені дали кредитку з 1000 баксів. Це навіть дуже не погано. Оформлялася вона близько двох тижнів. Спочатку пришли якісь папери з пропозицією застрахуватися, потім пін-код, а от вчора – сама кредитка.

Ще вчора ми їздили підписувати договір оренди. В суботу, коли мене боліла голова, ми знайшли апартменти в одному будиночку. Після того всього, що ми бачили перед цими, цей бейсмент нам здався таким гарним, що я «загорівся». Будинок новий. Бейсмент відповідно теж. Там ще ніхто не жив взвгвлі. Ще фарбою все пахне. Повноцінна ванна. Своя окрема Laundry – пральна машина і сушилка (тут ніхто не вивішує білизну як у нас… )))  - теж нові. Нова кухня. 14-го числа мають привезти холодильник і плиту. Невеличка кімната (лівінгрум), яка плавно переходить в кухню барстойкою, і спальня. Теж невелика. В спальні два невеличких вікна, шафа вбудована в стіну з дзеркальними дверми. В коридорі є ще шафа. В кімнатах – ламінат, на кухні, коридорі – плитка. Мені дуже сподобався цей бесмент тим, що у новому будинку, ще ніхто там не жив і що це на самій окраїні села біля Торонто. До роботи менше 10 км. В орендну плату включено все: вода, електрика, тепло, парковка і швидкісний Інтернет (попросили фільми не качати ))) ) Питав у страховика – страховка на машину в цьому районі підніметься на 12-14 баксів. Є і мінуси. Низькі потолки, дуже мало сонячного світла, шум від кімнати, де стоїть котел, і прекрасно чути, якщо хтось гупає на першому поверсі… Благо там живе літня пара, яка, як мене запевнили, веде себе дуже тихо. Є ще якийсь пацан, але він тут живе влітку і зимою – решту часу учиться. Сім’я – араби. В селі є їхня мечеть. Гарно ввечері освітлюється. :) Рядом ще невелике село Річмонд Хілл (ну десь з наш Ужгород). Вот там дуже гарні будиночки. Бачили подвір’я зі справжнім возом і конем-куклою.  Дуже гарні подвір’я і будиночки. Там дивилися теж бейсмент – дуже малий. Що таке бейсмент? Це майже підвал. Точніше вже не підвал і ще не поверх. Цокольний поверх. Половина поверху в землі. Чому бейсмент? – Тому що орендна плата зросла неймовірно. Такої ціни, як Золтани платять більше нема. В цьому районі (де зара живем) – найдешевша оренда. Тепер така квартира коштує 865 баксів в місяць + електрика + телефон + Інтернет +паркова + стірка+бензин на дорОгу на роботу (в день 60 км). Виходить стільки, що я боюсь, що не потяну… Тому про повноцінну квартиру довелося забути щонайменше на півроку-рік і шукати чистий, більш-менш світлий бейсмент в тихому і головне безпечному районі недалеко від роботи. Вчора забрав договір для того щоб підписати. Довго переписувався з власником – коли ми дивилися квартиру – розмовляли з Золтаном російською. Думаю це їх налякало. Тому вони ще понеділок-вівторок  «ламалися» давати чи ні мені в оренду. Взагалі росіян тут бояться, вважать що вони наркодиллери всі поголовно або просто злодії. Але все добре,  що добре закінчується. В неділю маю заплатити за перший і останній місяць (якщо розриваєш договір завчасно - місячна орендна плата залишається у власника) і отримати ключі. Планується ще поїздка по магазинам. Стільки всього треба купити… В першу чергу – ліжко. Так що в суботу їду в Sleep Country і інші магазини за покупками. Переїзд планується на 15-те число. :) А 16-го тест на G. Знову стислий графік.

Шеф лиш сьогодні приїхав. Я вже почав жаліти, що подарив йому пляшку горілки… ))) Насправді просто він загуляв, а коли додому їхати пішли снігопади. От він і сидів у Монреалі і звідти давав завдання. Робота подобається. Для роботи є все. Правда стомлююсь під кінець робочого дня. Нафіга мені ті два монітори? Купив сьогодні моркву – буду гризти, для очей корисно. З сайтом розбрався практично. Роботи з ним неміряно. Колектив – супер. Грег (напарник шефа з Монреаля) замовив всім вебкамери – так що тепер будем ще дивитись один на одного, не тільки говорити. Вони чудово розуміють мою проблему з мовою, тому спеціально з будь-якого приводу дзвонять мені заставляють мене спілкуватись. Я їм намагаюся більше писати. Вони бачать, що пишу я нормально, а говорити – не хочу. От і мучають розмовами. Цим я теж задоволений, тому я і йшов до справжніх американців на роботу, щоб вивчити мову. Хоча які вони американці? Я ще не бачив тут жодного справжнього американця… )))

Щось я розписався. Спати пора. Вам гарного дня, а мені добраніч. Скучаю за вами дуже. Па!

Ну що дорогі мої рідні і френди. Думаю кожен в ці дні підсумовує прожите за минулий рік, що досягнув, у що вляпався, чого навчився, що здобув чи втратив. Цього року для мене відбулася значна подія, навіть низка подій. І хоч поганого було теж не мало, але хто про нього пам’ятає? Переконаний, що всі вірять, що наступний рік буде кращим за минулий і так буде завжди.

Тут в Америці Новий рік не таке вже й велике свято як у нас. Вони його не так святкують - просто, як звичайний вихідний зі святковим столом. І все. Не дивляться звернення президента чи прем’єра, не дивляться новорічних передач типу «Вогника», не дивляться «С легким паром», чи «Служебный роман»,  чи ще купу старих радянських фільмів… Ех, що вони взагалі знають про це свято. Вони і Різдво не вміють святкувати (правда я ще не перевіряв) так як ми. Тільки і думають про Boxing Day.

А нас знову похолодало і пішов сніг… Такий гарний.. Заметіль, здається, що сніг такий легкий-легкий… Справжня новорічна погода.  

Я вас вітаю! Вітаю з Новим роком! Бажаю міцного здоров’я, щастя, родинного тепла, добра, успіхів, нових досягнень, сміху, радості, оптимізму, щоб збувалися мрії і виникали нові, віри і гарного майбутнього!

Как быстро наступает Новый год!
Вчера – июль, сегодня - вдруг – декабрь.
И суета предпраздничной декады,
И разных дел опять невпроворот.

Загадывай желание скорей –
Летит звезда, чтобы украсить елку.
Рациональным быть – не много толку,
Наивным быть – значительно мудрей!

И научиться верить в волшебство,
И ждать подарков необычных в полночь.
И где-то там летят снежинки, помнишь?
И от улыбок близких так тепло...

Гарного настрою вам на Новий рік і Різдво!

Ще можу для вас станцювати.  

А давно я фотки не показував, так?

Ось вам гарний вигляд на Downtown – центральну частину міста із одної з українських церков. Літом вигляд, кажуть, ще гарніший.

 

А це фотки з поїздки в п’ятницю додому. Оцей сніг, що падав цілий день, американці називають snowstorm. ))) Справжня канадська зима.

 

А ці фотки з Bloor Street. Ця неординарна будівля мені подобається, аще в центрі на Блурі багато церков. Готично! )

 

А сьогодні в нас знову падав сніг зі змінним успіхом. Тепер, під вечір, здійнявся сильний вітер і мороз. Температура -11, але здається що значно менша. Можливо із-за вітру чи вологості повітря.

З виходом на роботу стало значно менше вільного часу щоб писати. Дні почали клацати і пролітати швидко.  Прихожу додому стомлений, мало того, що після роботи, так ще й з дороги. Поговорив, поїв, подивився новини, пошту і спати. Залишаються вихідні. А на вихідні, зазвичай теж плануєш те, що не можеш зробити у робочий день. А самі покупки, бодай дрібниці – займають мінімум пів дня, якщо не весь.

Середа. В середу приїхав напарник шефа (він же головний компутерщик, він же чоловік сестри шефа) Грег із Монреаля. Приїхав виставити різдвяний обід і за одно провести співбесіду з працівниками про яку я навіть і не здогадувався. Ну да ладно, мужиком він виявився нормальним і співбесіда звелася більше до знайомства. Запитав що я знаю і на скільки по п’ятибальній шкалі, сказав це для того, щоб було зрозуміло на якій мові і про що зі мною можна говорити. Нормальні речі.

Далі ми зібралися всі дружно в машину Лона і поїхали в центр міста в ресторан. Їхали десь годину. Запізнилися, але столик нас ще чекав. Ресторан виявився шикарним і навіть мав оцінку одного з кращих (маю на увазі, що тут ресторани критикують спеціальні організації, «Рататуй» пам’ятаєте?).

Офіціанти – поважні дядьки, той що здебільшого нас обслуговував – так тарив нас, що в мене вуха в’яли: і те у них, і се, і все таке смачне… Час від часу відчував себе повним лохом, якщо чесно, але старався триматися. Замовили спочатку випивку. Я від пива відмовився, мені принесли мінералку. Мінералкою її звичайно не назвеш – скоріше вода з бульбашками. І шматочки лимона… Намагалися пояснити мені, що то таке – мінеральна вода і що робиться вона у Франціїї. От село, подумав, не знають що то таке справжня мінералка і де її бадяжать… )))) Лон пив пиво (я йому Стелу Артуа порадив, але її не було, то він пив якесь місцеве), а Грег з… «дівчатами» пили вино. Коротше меню (тут я теж почував себе дикарем – «смотрю в кнігу – віжу фігу», благо Лон з Грегом зрозуміли і все пояснили, по ходу обсудили українську кухню і традиції, віросповідання і т.ін) складається з простого розвороту. Як мені пояснили: зліва типу комплексного меню, а справа – те що можна ще дозамовити чи змінити в комплексному меню. Я вибрав суп і якийсь ньюйоркський стек. Поки готувалося те що кожен замовив, нам принесли на величезній тарілці шпажки з курятиною, трохи стейка, булочки, соус якийсь, морепродукти, салатик і т.д. Ми вже були такі голодні, що це буквально змели зі столу… Все перепробував, вже і ситий був тим і забув про те, що попереду ще суп з «другим». Тільки ми це доїли, перекинулися пару слів – принесли суп. До речі, їду приносять всім одночасно, так що не потрібно втикати на сусіда, як він давиться… ))) Поїв суп. Порція пацаняча, але без хліба, тому пішла як «діти в школу». 5 хвилин перерви і приносять «друге». Я попросив стейк приготовлений повністю (є ще «мідл», «вері лайт» це навіприговлене м'ясо, і м’ясо практично з кров’ю).  Суть не в тому, такого куска м’яса я ще напевно ніколи не їв. Без жиринки, дуже смачно приготовлений, (щось схоже на наш шашлик, але одним куском і не жирний, але м’який) з дуже смачним соусом, пюре і тушеними овочами, які я не їв. Лон сказав, що я поїв як нормальний мужик, картошку і м'ясо, а овочі залишив… ))) Ще пригостив мене зі свого блюда креветками і лобстерами (теж дуже смачно приготованими)… Я все поїв, чесно. Але так нажерся… Та всі наїлися і вже нікому нікуди не хотілося йти. Обід плавно перейшов в вечерю. Сходив в туалет, де вдруге відчув себе лохом. Зайшов, а там ялинка ряжена. )))

Поговорили, ще поїли пирожено (не знаю вже куди влізло) і поїхали в офіс. В офісі зайшли і тут нам Грег з Лоном вручили подарунки: повний пакунок солодощів і картку WalMart з п’ятдесятьма баксами на рахунку. Мені так було приємно, що навіть не можу передати. Не за подарунки, а ту увагу, що мені приділили. Я там працюю менше тижня, а мені стільки уваги і подарунків. В загальному я щасливий, що маю цю роботу, таких керівників і колектив.

В загалі з роботою мені дуже повезло. Не думайте, що тут жити легко і все стається так, як захочеш. За все треба платити і немалі гроші, а ці гроші треба заробляти, з неба вони не падуть просто так. І криза тут теж є і причому вона тільки приходить. Підприємства зупиняються і людей звільняють тисячами. Лон розповідав, що у його дівчини на роботі (якась фабрика невелика) спочатку сказали людям що вони вільні за свій рахунок один день у місяць, а в минулий четвер 80% працівників просто сказали, що вони звільнені. Нормально? І це перед самим Різдвом і Новим роком. А у людей місячні платежі, кредити, страховки, сім’ї які треба кормити і вчити. Нема роботи і прибутків – жопа.

Четвер. У четвер зранку у мене тест на водіння. Не хочу про нього розповідати бо я його завалив. Якесь вузькоглазе мудило жіночого роду всілося в мою кралю і казало куди мені їхати. Тест я завалив зробивши дві помилки. До речі, не вірте тому, що написано в правилах, що екзаменатор не має права і не буде вас провокувати робити щось не по правилам. Мене ця сучка спровокувала двічі. Перший раз сказала зупинитися на самому виїзді. Я сказав, що тут зупинитися не можу бо буду блокувати виїзд і зупинився далі. Це вона за помилку не зарахувала. Другий раз вона мене спровокувала на хайвеї. Виїхали ми нормально, полоси міняв теж нормально. Попросила поміняти полосу на одну вліво, а потім ще на одну вліво. Не питання, всюди тримав швидкість 90, як по правилам і інструктор казав, а вона… вписала мені як помилку, що я дуже повільно рухався на лінії на котрій треба рухатись 100 км/год. Нормально? Страшенно був розстроєний. Шеф казав, що якби я їхав, наприклад 102 км/год, написала би «спідінг» - перевищення швидкості. Ну а далі вже чисто моя помилка яку визнаю, допустив по своїй вині. З’їхали ми з хайвея плавно в місто і я «залетів» на вулицю зі швидкістю 72 км/год. Тут вона не розгубилася і сказала «Містер, ви хіба не бачите знак обмеження швидкості 60???» Бля…

Приїхали. Вона мені ще раз згадала перевищення швидкості в місті і що я дуже повільний на лівій полосі хайвея… Пішов розчарований і записався на другу спробу, але вже тільки маю право на G2 права здавати. Потім в любий час на G.

П’ятниця. Зранку морозець і пішов сніг. Сніг падав цілий день. Ось вона канадська зима! Дуже гарно на вулицях. «Дівки» з офісу бралися за голову що то буде, а я був довольний як слон. От справжній драйв-тест для кралі буде… До кінця дня – машину геть замело. Шеф спитав чи маю я щітку, щоб машину почистити. Я ще нич не маю. Він мені машину розгрібав! Кажу – нормальний мужик. Я зразу включив повний привід і поїхав як ні в чому не було. Виїхав на дорогу всю в снігу і на газ… Всі машини позаду. Консервні банки плелися, а я валив 80 і не менше. Виїхав на хайвей – там те саме. Одна шеренга нещасть по лівій стороні і 5 полос в снігу для нормальних машин. Зі мною рівнялися тільки форди Ф150 і Шевроле здорові. Все. Я тааааааакий кайф отримав від їзди… Теж передати неможливо. Думаю мене зрозуміє тільки водій, який побував у такі й же ситуації. Аварій по дорозі теж неміряно. Особливо на виїзді і з’їзді з хайвеїв. Я навіть намагався щось сфотографувати, але моя мильниця вже зовсім нич не вигрібає. (Зара гляну на ті фото, може щось і вийшло)   

Субота. Сьогодні пішли в Canadian Tire – там купили один одному поді руки на Різдво. Я собі ще купив щітку (щоб чистити машину від снігу), водичку, що не замерзає, чехол на руль. Потім поїхали ще в один величезний молл. Так день і пройшов.

Ще з новин – оформив кредитку і відкрив заощаджу вальний рахунок (мені його відкрили фактично в загрузку). Кредитка прийде поштою через тиждень-два. Зможу будувати свою кредитну історію. Для початку мені дали 1000 баксів кредиту. Це зовсім не погано, оскільки не кожному приїжджому дають таку суму. Але показав договір з роботодавцем і менеджер попався нормальним, то ми з ним швидко все владнали.

А ще приходила тьотінька із страхової компанії – взяла в мене кров з вени на аналіз, зважила мене, поміряла, я їй ще в баночку націдив. Коротше – знають про тебе все тут. А якщо найдуть в тебе якісь проблеми – пиши «пропало», будеш тільки на ту страховку і працювати. Ще одна щомісячна обов’язкова сплата. Не все тут гарно, просто і легко, як здається. Я не про те, що з мене впали рожеві окуляри, чи я розчарувався в чомусь… зовсім ні, власне я на це розрахував, просто не хочу щоб з моїх слів котрі я пишу у цьому журналі подумалось що тут зовсім немає проблем. Проблеми є завжди, а коли їх немає, то ми створюємо їх собі самі. Навіть наші бажання і мрії – це вже проблеми. Но нє?

Сьогодні по дорозі додому мигнула лампочка. Треба заправлятись, подумалось, завтра до роботи можна і не доїхати. Заправився цього разу на Shell, на тій, що мийка є. Цього разу спочатку заправив повний бак, а потім пішов розраховуватись. Влізло 60 літрів. Значить бак 65 літровий. Проїхав 400 км. Значить машинка їсть ~15 л/100км. Це не мало, але і не багато. Враховуючи, що такі ж самі по величині «американці» мають мотори в півтора-два рази більші. Уявляю як часто вони заправляються…

На всіх заправках на великих банерах покажуть тільки одну ціну – як виявилося це ціна самого дешевого бензину – октанове число 86, здається. Якась проміжкові марка, і ще два 91- простий і 91 супер-чистий… Все. Іншого не дано, як кажуть. Є ще дизель, але далеко не на всіх заправках. І газ є – ще менше заправок. Заправялю кралю, звичайно найдорожчим і найкращим бензинчиком, ціна йому – 0.875 канадських долари включаючи податки.

Також попросив і мийку. Мийку взяв другу по ціні «зверху» - 10 баксів. Заїжджаю я значить на мийку і виявляється там немає жодної людини – все автоматизовано. Вот пендоси. А хто ж пилососи ти буде??? Під’їжджаю – до пульта, опускаю скло, ввожу код з чека, комп вже знає яка мийка, просить мене поставити передачу на нейтральну, закрити вікна і ще щось – я вже слухати не став. Задраяв люки, переключився на нейтралу і став чекати, що з того буде. Машину пішла по конвеєру, спочатку якась піна, потім ще якась біда, потім ще, потім змило все водою і вкінці все це здуло повітрям. І ВСЕ! Щасливої дороги. Вся мийка зайняла може 2 хвилини!!! А пилосос? Навіть машина не суха!!! Я на нич обурений. І навіть фофан немає кому дати, щоб перемив, чи витер машину… (((

На вихідних хотів помити машину – вся біла від солі. Тут її не жаліють сипати. Чуть морозець і все – пішли сіяти сіль… Це, звичайно, добре для безпеки, але дуже погано для машини. Всі машини білі. Каже Золтан, що то тільки в Торонто такі щедрі на сіль. В Ванкувері, в Альберті так не посипають, тому машини звідти не такі гнилі. От я як побачив свою чорну кралю японського походження білою – жахнувся. Треба терміново змивати сіль! В суботу були в ще одному мегавеликому торговому багатоповерховому центрі. Там і провели цілий день. Я, якщо чесно, замахався ходити і вже сів собі на лавочку :). Золтан казав, що ми тільки почали. Я сказав, що я пас, понив трохи і ми поїхали додому, вже коли стемнілось і мені було не до миття машини.

Сьогодні їздив дивитися квартири, які пропонують в оренду, потім поїхав купив стартовий пакет і вже по дорозі назад – шукав де би помити машину. Великої необхідності вже не було, по падав дощ, але мийку найти треба було, щоб знати де її мити.

Мийка найшлася десь в кілометрі від дому, на заправці Shell. Сама проста мийка водою під тиском – 7.99, з піною – 8.99. Ну і так далі вже з іншими наворотами. Але(!) в низу поправка по Фрейду, якщо ви заправилися у нас мінімум на 25 літрів, інакше до ціни додайте 20 баксів. )))

Вирішив не мити машину, оскільки хочу визначити скільки «їсть» краля моя бензинчику. А бензинчик завтра-післязавтра вже треба буде заправляти – тоді й помию.

Купив сьогодні мобілу зі стартовим пакетом. Вибирали оператора довго. Знайшли самого дешевого (Virgin) і обламалися – він підтримує стандарт тільки CDMA. А до телефонів з цим стандартом – сім-карта не йде, як відомо. Якщо робити підключення, то і купувати телефон. Самий дешевий «нормальний» телефон – 70-80 баксів і то – Самсунг. Такий розклад не для мене. Пішли цікавитися іншими операторами: Rogers, Bell, Koodo, Fido, Solo.  У всіх операторів облом – су перовий стандарт CDMA з конченими побілками, або мегадорогими і негарними.

Зупинився на Фідо. Підтримує GSM. Це той же Роджерс. Так як в Україні Джинс у МТС. Взяв стартовий пакет з побілкою. Як нам пояснила дівчина-менеджер, так дешевше. Оскільки стартовий пакет коштує 35 баксів + ваучер поповнення 30 баксів = 65, а за 55 ви отримуєте мобілку і стартовий пакет і на рахунок 25 баксів. Це ще й краще, не треба буде перекладати українську картку з телефону і можна почекати з покупкою нормального апарата, коли вже зароблю гроші.

Так що я вже з мобілкою і своїм номером.

До речі, вхідні дзвінки і СМС платні. Каже Золтан, що тут вже судилися, як в Україні, з компаніями, але суди програли і вхідні дзвінки залишилися платними. Тому свій номер не варто давати в «Жовті сторінки» щоб не дзвонили рекламщики… Між номером стаціонарного телефона і мобільного – різниці немає. Кожній провінції, а деколи і сама провінція, як наприклад Онтаріо, поділені на регіони і відповідно назначений код – перші три цифри. Якщо їдеш в іншу провінцію, рахуй, що ти у роумінгу, треба міняти номер, або платити за дзвінки, як на «лонг дістанс».

Взагалі система така ж, як в Україні, все робиться для того, щоб ти мінімум витрачав в день 1 долар на мобільний зв’язок.

У мене передплачений зв’язок, але я маю поповнятися кожен місяць на 30 баксів. Від контракту це відрізняється тільки тим, що ніяких штрафних санкцій, якщо перестану платити. Нема грошей – нема зв’язку і все. Це мене влаштовує. Мій план також передбачає необмежені безкоштовні вхідні дзвінки, 30 центів за хвилину дзвінка (тарифікація похвилинна!), 15 центів за кожне вхідне/вихідне повідомлення СМС, 25 центів за кожну СМС за кордон чи звідти.

Пізніше хочу підключити вигідний план на дзвінки за кордон.