Цікаво хто і як гладить/прасує простині і підодіяльники. Я, наприклад, не довго думаючи склав до розумних розмірів, прогладив зверху, ще раз склав пополам і вуаля… 
З того часу як поїхали мої гості і ми помітили, що білки нагло шастають по балконам, я почав їх підкормлювати. Спочатку забирали горіхи коли мене не було. А дедалі перестають мене боятися. Але ще форкатись не люблять. Недавно був прикол, як білка напхала рота горіхами, взяла ше один в лапи і не знала як їй забрати всі горіхи… Не вдалося, пішла тільки з тим що в роті. Сьогодні вона вже здогадалася як забрати всі горіхи за раз. Увага, питання: яким чином вона це зробила?
Щоб бути готовим і розуміти - цікава стаття О гриппе А (H1N1) с точки зрения программирования (читати до кінця).
Не подумайте, що я фан Скрябіна. Колись подобався, коли ще не продаввся всім і не засунувся в політику. Просто пісенька сподобалась. Принаймні він розуміє, де і в якому стані...
Блінчики получилися не круглими, але дуже смачними! Це скоріше оладі розмазані в бліни. 
Не знаю чого такі, чи то від порошку для печива, чи то від розпеченої сковороди, чи то від олії (треба переходити на оливкову) чи прочто від того що в мене руки криві до кухні. Не важливо. Ва жливо їх можна їсти і вони навіть смачні. Схожі до речі на аццкі-канадські, ті що пробував на фестивалі сиропу. От тільки кленового сиропу у мене нема, зате є вишневий. Зара включаю даяке кіно і буду смакувати...
Повинен сказати, що тут його святкують з таким розмахом що я навіть на таке не сподівався. Всі клуби, всі комьюніті, навіть просто друзі і т.д. І не думайте, що це тільки тикви. Більшість пендосів мають костюми придумуть всілякі нові способи налякати один одного чи просто подуріти. Справжній маскарад. А я от не святкую. Ну хіба от бліни зараз спробую напекти...
Ходив плавати в басейн! Клас! Згадав що то таке – вода з хлоркою. Я навіть переживав чи не забув плавати, заспоював себе тим, що то як на велосипеді, напевне, як раз навчився, то на все життя. Коротше, на воді тримаюся впевнено, і плаваю не погано, лиш дуже швидко видихаюсь... :( Було двоє старших людей, які плавали практично без перестанку, не знаю скільки вони намотали, але капітально так.
Після заліз у таку штуку з гарячою водою і бульбашками, джакузі зваться, так? А потім знову у басейн...
Лади, перед блінами я перестрахувався і поїв (а як не получаться?) і пивка пью... Ще трохи і вже ніхто нікуди не піде... )))
Рік як в Канаді. Підведу декотрі підсумки.
Бюджет. Ставив собі за мету за рік заробити і відкласти хоча б стільки з якою сумою приїхав – не вдалося. Різниця невелика, звичайно, але всеодно, мета не досягнута, план зірваний і взагалі – виговор і на публічний суд... 
Хоча з іншої сторони медалі, у мене у валсності машина, техніки не мало (новий цифровик, навігатор, монітор, вінчестер і ще купа всього що не памятаю), дещо з мебелі, і на кухні не порожньо. Якщо це все врахувати, відняти щомісячну орендну плату, страховки, звязок, пальне, інтернет, спортзал, витрати на їжу, одяг, послуги і т.д. то я все-одно в плюсі. Так що не все так погано. Але заспокоюватись не варто... 
Мова. З мовою все погано. Хоч і працюю в середовищі, де англійска мова рідна для працівників – мені вона все одно не йде. Загальні речення, фрази і все. Все ще дуже важко висловити свою думку. Мовчу про вимову. Всі радять найкращий варіант – найти собі подружку. Але цей варіант мені не підходить. Не знаю що і робити. Є вечірні школи, може подамся туди, не знаю. У мене часу зовнім ні на що не зосталось.
Досягнення. Не так вже і багато. Головна – найшов досить швидко роботу і по професії. Не мінімальна зарплата, можу повністю себе забезпечити. Навчився багато (сам). І що головне – тепер у мене є канадський досвід роботи. Підучити мову і можна шукати роботу з достойнішою зарплатою.
Негативне. Мало тут писав про негативне, але не тому що його нема. Воно є. Намагаюсь не запам’ятовувати поганого. Один із загальних негативів: Канада – фемістська держава, ще й узаконеними одностатевими шлюбами. Багато емігрантів прибули у статусі біженців – це впливає на загальну освідченість населення. Ще більше приїздять без елементарного знання мови, як результат – люди з вищою освітою працюють хоч ким і хоч де, аби заробити хоч копійку. До речі, вища освіта тут посто дуже дорога і що ще гірше, в більшості випадків вона не впливає при прийнятті на роботу. Точніше вона впливає на зарплату, звичайно і т.д., але якщо з мовою погано і у вас вища освіта – краще навіть цього не говорити. Пояснення просте – посада і зарплата має відповідати вашій освіті, навіть якщо ви і готові працювати за менші гроші, роботодавця можуть звинуватити у відмиванні грошей, йому просто не повірить уряд, що ви з такою освітою готові працювати за такі копійки. З іншого боку, якщо у вас з мовою погано, то ви не зможете працювати на тій посаді. А якщо немає канадського досвіду роботи, і кажете що у вас вища освіта і проситесь на просту роботу – можна навіть і не пробувати. Майже замкнуте коло. Але його можна розірвати – влаштуватись на просту роботу не вказуючи свою освіту, здобути досвід (будь якої професії, але бажано звичайно профільної), підучити мову і вперед в пошуках нормального місця роботи.
Ще деколи просто дратує канадський розвинений соціалізм – просто глобальна уровняловка. Багатим бути дуже важко – чим більше заробляєш, тим більше відбирає держава і твої гроші йдуть деколи просто на нікому непотрібні речі, соціальні програми і т.д. Я не кажу що все погано – не мені судити, якщо навкруги чисто і так далі, і я тим задоволений і мені подобається тут жити, але декотрі речі – очевидно марна трата грошей. Але не я будував систему – не мені її і міняти. Ще погано з пенсійним фондом, не відкладатимеш сам собі на пенсію, будеш копійки отримувати.
Ще зрозумів, що я страшенно не люблю кухню і душе шкода часу просто убитого на приготування їжї і миття посуду.
Досить про погане.
Позитивне. Зовсім не розчарований і ніскільки не жалію що емігрував. Мені тут подобається. Ще б заробити на будиночок десь трохи на північ, а може і в Альберту махнути, створити нормальну сім’ю... Ну це вже плани на недалеке майбутнє. А так, в принципі про все інше я писав протягом року. Так що з мене досить.
Друзі. Нових друзів так і не нажив. «Старі» все менше пишуть, що дуже шкода. Зате з’являються нові знайомі, на роботі, в спортзалі, походах... Можливо вони і стануть друзями.
Ну от практично і все. Ще багато хтів написать, але вже нич не памятаю. До отримання громадянства залишилось 2 роки. Працюєм далі, у мене ще стільки мрій... 
Старые перцы Bowser and Blue морозят задницы в Монреале и отжигают не по-детски на тему, как клёво живется в Канаде.